Пан Черешня 🍒

Багато рівнів, хай настоїться.

Кожен проплачений пост в тг-помийках мільйонниках коштує близько 2к зелені. Відкривайте і рахуйте, скільки хтось вкинув за 3 місяці грошей в пости про НАБУ, САП, і шабуню. Порахуйте витрати цих добродіїв.

Припустимо, у вас є час і бажання опанувати нову професію в Україні. Що б це було, зважаючи на тенденції ринку праці і того що відбувається навколо ?

В нас цим мав займатись КЕСівець. По факту розквартируванням займався взвод матзабезпечення. Схема така: на новому місці вони приїжджали перші і шукали житло спочатку зампотилу. Потім комбату. Потім самі собі. А потім ідіть всі інші нахуй.

ДЕ мобілізувався. 2 години черги, срач із серії «я чисто спитати/я тут постояти», півтора співробітника і все зроблено.

Платити податки повинні добровольці тобто ті, хто народжений для сплати податків.

Але пройти ворота ТЦК зі словами «на дємбєль» було приємно. Тепер подивимось на процес списання.

Київ з міста офісного планктону перетворився на місто військового планктону.

Цікаво побачити, скільки часу ще бюджет потягне утримувати баласт армії, який по стану здоровья не то що воювати а і служити не може, а списати його згідно 402 не хочуть. Це реально десятки тисяч в/сл.

Далекобійні удари товстими ракетами хочуть, а прокачувати цивільний захист і укриття не хочуть.

За 3 тижні до 60 років піти в запой і зʼїбати в сзч - секрет успіху нашого головного сержанта окремого взводу. Якого ще сержантського корпусу вам не вистачає ?

В окремому баті воював метадонщик. На програмі. Пиздячився. В побуті-такоє, але вихода- норм. Одна популярна бригада отримала картбланш від гш на переведення ос (шутка про те що в них всі добровольці). Їх попередили хто це. Забрали. Після їх «перевиховання» він повісився.

4 рік пв. Центр Києва зараз єбурять шахедами і балістикою. Кожна вулиця повністю освітлюється, інтернет і звʼязок ідеальний. Все для коригування. 1 рік. Повна темрява включаючи навіть хати, проблеми з інтернетом і звʼязком.

Підписуючи обхідний лист в армії приємно спостерігати, як у деяких начальників служб і заступників трясеться рука, бо і хочеться їм не ставити підпис і обʼєктивно відсутня така можливість. Прям боротьба льда і пламені.

Бо формула «наші/свої» це не тільки в твіторі. Це універсальна формула буття, де знайомства, звʼязки і прочі тяги вирішують все. Тільки в армії ще й життя буквально.

Бо друг Владімєр має напасти на Європу, а не застрягти в Україні, а Грейт лідер біг діел має потім еврогеїв врятувати і обʼявити вже ту мага. Залишилось тільки дожати хіхлів, які в 2008 році десь прорахувалися.

Саме потужне що є в ЗСУ - це водії комбатів комбригів і прочих полковників з ОТУ. Тільки на них і тримається наша оборона

Якби наш окп кожен раз в подібному випадку чекав рішення генерала, то організм вже б раза 3 припинив існування. Все на місці можна зробити, було б бажання. Бойові донесення завжди можна скоригувати, припиздіти, людей не воскресиш.

Я коли вів ЖБД робив витяги для подання на нагороди. За жодні реальні справи майже ніхто нічого не отримав як не подавали. Коли брали тих самих і просто хуярили «в танкє гарєл, підводний човен з одноразки увалив» пацани отримували значки. Савєцкая традіція панфіловства.

Дзвінок замполіту від дружини піхотинця з істерикою, чому він рік не був вдома. Скарга на гарячку МО. Перевірка. В ітоге. У відпустки він їзде, тільки не до дружини. Сумний тромбон.